В лютому 2002 року на тренерський олівець карпатських фахівців потрапив не за літами міцний, 16-літній вихованець Львівського Училища Фізичної Культури, Олег Івахнюк. Разом з ним «зелено-білі» майки вдягнули Василь Миколайчук, Євген Шмаков і Юрій Шевчук. Кожен з них мріяв про особисте щасливе майбутнє. Тренер Олег Родін, не приховував свого задоволення, що наставники ФК «Карпати» звернули на його вихованців увагу. Та наступні роки внесли у долі цих футболістів корективи. Хтось на довше, а хтось на коротше затримались у футболі. У кожного свої дороги.

А у моєму архіві збереглося фото, яке я зробив 10 листопада 2002 року на стадіоні «Сокіл» після переможного матчу «Карпати-3» над рівненським «Вересом» юнакові, якого через 12 років називатимуть Героєм України.

Сьогоднішня наша розповідь про перспективного футболіста і дуже сильного духом та відвертого хлопця - Олега Івахнюка, який народився 28 липня 1985 року в селі Голинь (Калуського р-ну, Івано-Франківської обл.). В сезоні 2001/02 він тричі виходив на футбольне поле у складі «Карпати-3». Вперше цього гравця глядач побачив в офіційному матчі «Карпати-3» (Львів) – «Буковина» (Чернівці). Цей поєдинок відбувся в Миколаєві, що на Львівщині на стадіоні «Ювілейний». Тоді Івахнюк на 74-й хв. замінив Василя Ковцуна, життя якого передчасно обірвалося внаслідок невдалого хірургічного втручання.

Наступного сезону 2002/03 Олег представляв «Карпати-3» у першості другої ліги у 22-ти матчах. Був основним гравцем команди. Виступав найчастіше під 6-м номером, як свого часу це робив незабутній Лев Броварський. Однак цей рік став останнім у професійній кар’єрі молодого футболіста у львівській команді.

Далі окрім футболу молодий хлопець уподобав собі дорогу сімейного чоловіка. Спорт перейшов на любительський рівень. Але у патріотичному пориві Олег підпорядкував себе боротьбі із поваленням режиму Януковича. Це протистояння історики назвали революцією Гідності. Мільйони мешканців України стали активними учасниками тих кровавих протистоянь. Був на Майдані і Олег. Під час лютневої стрілянини на Інститутській, куля, випущена людиною, яка повинна стояти на сторожі …правопорядку, влучила в Івахнюка. Та Фортуна посміхнулась в обличчя молодому героєві і подарувала життя. Виручив надійний бронежилет, який «прийняв» на себе кулю і Олег не поповнив лав Небесної сотні.

Здавалось, що Україна вийшла на фінішну пряму до своєї незалежності. Та проснувся прокацапський елемент, активно підтримуваний фашистською кликою з Москви. Путін зі своїми поплічниками розхитали український човен, Поставили свій брудний чобіт на чисту землю сонячного Криму. Далі проросійські шовіністи намагалися запалити на сході українські міста Харків, Одеса, Миколаїв. На території Донбасу утворились нікому не відомі ембріони ДНР і ЛНР. Вмить виявилось, що українці за своїми пазухами пригріли змію. Охмеліле від привиду свободи «мєстноє насєлєніє», якому буцімто заборонялось розмовляти російською, на повні груди разом із смердячим перегаром та сушняком зі страшною люттю, накинулось на все, що …українське.

Тож українські патріоти-сміливці подалися на порятунок держави. В числі перших захисників опинився і наш колишній футболіст. Але молодого і здорового мужчину без належного вишколу не поспішали записувати у свої загони ні армійські частини, ні воєнізовані батальйони. Врешті Олег зумів переконати командира «Донбасу» у своїй фаховості та відважності.

Івахнюк прийняв бойове хрещення. Разом зі своїми побратимами 17 липня в зоні АТО підняв Державний прапор України над містом Попасне (Луганська обл.). Українці звільнили місто від ворожого елементу.

Але наступного дня ворог вдався до підступного бою. Наші хлопці-воїни потрапили у засідку. Терористи вели дошкульний вогонь із кулеметів, встановлених у …житловому кварталі. Вмить три ворожі кулі, перебили Олегові медіальну поверхню частини лівого стегна. Кістки пошкоджені вщент. Загроза паралічі, а навіть життю. Рана прикувала воїна до ліжка. Та про таких, як Олег говорять: спортсмен і майстер на всі руки. Професійний футболіст та патріот України Івахнюк – вистояв на Майдані, а тепер каже: «За Україну і за себе буду боротися до кінця».

Сильний духом калушанин вижив, на зло ворогам. До 25 липня лікувався у госпіталі міста Харків. Звідти його перевезли до Києва у клінічний госпіталь МВС. Однак біль після 11 операцій та 12 наркоз не відступає. Нижньої частини тіла Олег не відчуває, а медики не можуть встановити діагноз. Серед причин називають інфекцію. Натомість молодий організм продовжує невпинно боротися зі страшним недугом.

Зараз, поки ще не пізно, ми можемо допомогти Івахнюкові вибратись із лікарняної пастки. Шанс залишається, нехай і малий, але він є. Важливо, щоб Олег встав і почав ходити. Нехай і з допомогою милиць, але лиш би не лежав, а…ходив (!). Відважний воїн повинен встати на ноги, а ми маємо йому допомогти.

Реабілітація нуждається якісному лікуванні, можливо і за кордоном. На все потрібні висококваліфіковані лікарі, надійна медтехніка і великі кошти, яких родина колишнього футболіста і тепер пораненого воїна не має.

Друзі та рідні футболіста-бійця хапаються за кожну рятівну соломинку. Просять усіх небайдужих до чужої біди допомогти поставити на ноги пораненого захисника України.

Отож, звертаємось і ми з проханням до Федерації футболу Львівщини і України, Прем’єр-ліги України та Професійної футбольної ліги, представників львівських «Карпат» та інших футбольних клубів і до тих, хто розуміє, що таке біль.

Реквізити для допомоги:

Картка ПриватБанк: Івахнюк Олег Петрович: 4149497809921416

Мама Любов Василівна (моб.телефон): 0666797860

Друг Іван Качмар (моб.телефон): 0509649873

Призначення — «Благодійний внесок для лікування Олега Івахнюка».